Главная »  Угольная промышленность » Об отчете Carbon Tracker и себестоимости тепловой генерации Украины

Об отчете Carbon Tracker и себестоимости тепловой генерации Украины

Post Image
Олександр Майстренко, заступник директора Центру "Енергобізнес"

Дослідження компанії Carbon Tracker стало відомим в Україні завдяки одній діаграмі, де українські ТЕС з електроенергією по 70$/МВтг далеко "попереду" закордонних колег.

Тезу про "найдорожчу у світі" українську теплову енергетику миттєво підхопили ЗМІ. Вдаватися у подробиці ніхто не став. А дарма, там є важливий нюанс, який докорінно змінює картину.

Ось посилання на звіт (діаграма на стор. 21): https://www.carbontracker.org/wp-content/uploads/2018/11/CTI_Powering_Down_Coal_Report_Nov_2018-1.pdf?fbclid=IwAR0sFrPYxi6mwKz6Q5Y0_0DQtrOZDzDxmUXCFLsWgx0Lc7vBjfJUA-fvRbg

Річ в тім, що мали порівнюватися саме довгострокові експлуатаційні витрати теплоелектростанцій різних країн світу (паливо, витрати на експлуатацію та обслуговування), або собівартість виробництва на ТЕС.

Але Carbon Tracker, замість собівартості, вочевидь, посилається на середньозважену ціну українських ТЕС (наприклад, у вересні – 180 коп/кВтг).

До неї, окрім вартості електроенергії, входять і додаткові платежі ТЕС – за робочу потужність, за маневреність, за пуск блоку та ін., зумовлені особливостями структури української генерації.

Ці додаткові платежі становлять 25-30% від середньозваженої ціни і не мають стосунку до формування собівартості (витрат) – це кошти від ринку за послуги!

Зважаючи на це, дані дослідження щодо України є некоректними.

Для теплової генерації України реальним є показник собівартості близько 50$/МВтг.

Якщо виходити з даних Carbon Tracker, це менше, аніж в ЄС, Південній Кореї, Японії, і співставно з В’єтнамом, Австралією, Філіппінами, Китаєм, Туреччиною та деякими іншими країнами.

До речі, автори дослідження попереджають, що цю діаграму, яка стала "сенсаційною" в Україні, представлено лише для ілюстративних цілей, зважаючи на особливості енергетичних ринків у різних країнах.

Так, у Китаї, зазначають в Carbon Tracker, ціни на вугілля відпустили ще в 2003 році, але тарифи для ТЕС продовжують жорстко регулюватися.

Тепер щодо вартості електроенергії, що закуповується ОРЕ України у виробників, що працюють за ціновими заявками, тобто генеруючих компаній ТЕС.

Вона складається із собівартості виробництва і прибутку (2%). У собівартість закладається вартість палива (вугілля, газ, мазут) та умовно-постійні витрати.

За інформацією Всеукраїнської Енергетичної Асамблеї, вартість електроенергії ТЕС (гранична ціна системи) у січні 2018 року становила 123,2 коп/кВтг, червні – 134,7 коп/кВтг, вересні – 136,1 коп/кВтг.

В залежності від курсу гривні до долара на той чи інший період, це $44, $51 і 48$ за МВтг відповідно. Тобто, виходимо десь на 50$/МВтг.

Саме від цього й потрібно відштовхуватися, визначаючи український показник у дослідженні. Чому Carbon Tracker було обрано інший підхід – питання риторичне.

Загалом, у дослідженні Carbon Tracker аналізувалися економічні та фінансові ризики розвитку вугільної енергетики. Звіт готували під кліматичний саміт ООН у Польщі, тому не важко здогадатися, яку перспективу вугіллю прогнозують аналітики британського центру (чи варто їм тепер довіряти – вирішуйте самі).

На думку авторів дослідження, зараз 42% вугільних електростанцій у світі збиткові, а в 2040 році таких ТЕС вже буде 72%.

Також стверджується, що на сьогодні 35% потужностей ТЕС можуть мати більш високі експлуатаційні витрати, аніж нова генерація на відновлюваних джерелах енергії, і до 2030 року цей показник сягне 96%.