28.05.2009

Вугледобувна галузь: коли скресне інвестиційна крига

uaEnergy

4

0

Вугледобувна галузь: коли скресне інвестиційна крига

28.05.2009, Галина Іщенко

Нещодавно уряд прийняв низку антикризових рішень для вугільної промисловості. Про те, як надалі розвиватиметься галузь, наявні в ній проблеми, приватизацію 99 вугледобувних підприємств та інше - в інтерв'ю кореспондента газети з міністром вугільної промисловості Віктором Полтавцем.

БІЛЬШЕ КОНТРОЛЮ - МЕНШЕ АВАРІЙ

- Вікторе Івановичу, ви днями повернулися із Дзержинська, де нещодавно трапилась трагедія на шахті "Новодзержинська", що призвела до людських жертв. Чи з'ясовані вже причини?

- Остаточного висновку ще немає: експертна урядова комісія продовжує працювати. За попередніми її висновками, наявні порушення технології ведення гірничих робіт інженерно-технічними службами. Але тут свій вердикт мають сказати експерти і прокуратура.

- Чи багато шахт допускають порушення і не дотримуються техніки безпеки?

- Треба визнати, що чимало. Лише торік Державна гірничорятувальна служба спільно з інженерно-технічними працівниками держпідприємств провели для профілактики 29,4 тис. обстежень гірничих виробок. Як наслідок, заборонено вести підземні роботи у понад трьох тисячах випадків, тисячі працівників отримали догани і притягнуті до дисциплінарної відповідальності, а 564 - звільнені. Крім того, майже 17 тисяч чоловік позбавлено премій на 5,568 млн грн і 70 матеріалів передано до прокуратури. Мінвуглепром робить все можливе, працюючи на попередження, аби не допустити аварій та аварійних випадків на шахтах. Так, у 2008-му гірничорятувальними підрозділами було ліквідовано 43 аварії та 17 аварійних ситуацій, а з початку 2009-го - 10 і 3 (відповідно).

- Скільки коштів передбачено держбюджетом на програму підвищення безпеки праці шахтарів?

- У загальному фонді держбюджету - 36,1 млн грн, а у Стабілізаційному - 70 млн грн.

РИФОВИЙ РИНОК "ЧОРНОГО ЗОЛОТА"

- Чи вдалося зняти з порядку денного питання погашення заборгованості із зарплат шахтарям?

- На сьогодні працюючі вугледобувні держпідприємства повністю погасили тримісячну заборгованість із зарплати.

Якщо ж ви натякаєте на нещодавню догану Прем'єр-міністра, то з шахтарями не повністю розрахувались хіба що неактивні підприємства, які давно не працюють або перебувають у стадії банкрутства чи ліквідації. Їхній борг накопичувався ще з 1999 року і становить нині 21 млн грн. Деяких боржників ми навіть знайти вже не можемо. Тому нині створена спеціальна робоча група, завдання якої - розшукати боржників і змусити їх розрахуватись.

- Чому ж тоді деякі шахтарі страйкують?

- Це працівники приватних або ж орендованих шахт. Вони побоюються, що їхні підприємства не розрахуються за травень. Адже реалізація вугілля триває вкрай проблематично, у підприємств немає обігових коштів. Таким чином шахтарі намагаються привернути увагу уряду до своїх проблем. Але нам не залишається нічого іншого, як чекати, коли скресне крига і економіка запрацює на повну потужність. Державні підприємства також виживають як можуть, розраховуються з боргами. От, приміром, ми заборгували 100 млн грн Укрзалізниці, вона заборгувала енергетикам, а ті - нам, тож спільно міркуємо, як зробити взаємозалік. І це ще не повний список боргів і боржників.

- Як ви ставитесь до того, що НАК "Енергетична компанія України" відмовляється купувати "чорне золото", видобуте приватниками?

- Звичайно, негативно. Купувати треба у всіх, але компанія не може цього зробити. Нині істотно скоротились обсяги споживання електроенергії, а отже, й вугілля. Компанія не може купити 1,88 млн тонн енергетичної сировини з державного сектору. Що вже говорити про приватний? Ми підрахували: якщо НАК викупить у ДП "Вугілля України" весь запропонований державою обсяг вугілля, то у підприємств Мінвуглепрому з'явиться 900 млн грн для виплати зарплати шахтарям. Ми попередньо домовились з міністром палива та енергетики Юрієм Проданом про закупівлю "Енергетичною компанією України" майже 1,1 млн тонн для забезпечення безперебійної роботи енергетиків в осінньо-зимовий період 2009 - 2010 років. Та й ці обсяги ще уточнюватимуться. Бо електростанції працюють не на повну потужність і на складах у них ще є запаси. Вже нині на кожній станції стоїть по 700 нерозвантажених вагонів. Наразі Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко поставила перед Мінпаливенерго конкретне завдання - розширити склади, де це можливо, і викупити якомога більший обсяг вугілля.

Як мені відомо, приватники запропонували до продажу ДП "Вугілля України" 194 тис. тонн твердого палива. Це чимало. Мені їх шкода, та, на жаль, я не можу це питання вирішити, бо захищаю інтереси шахт, якими управляє держава.

- Як функціонує нині ринок вугілля? Чи є так зване держзамовлення?

- Держзамовлень уже давно ніхто не робить. Щоправда, нині започаткований процес закупівлі вугілля у держрезерв. Це вимушений крок для зняття надлишку сировини з ринку. Реалізація вугілля відбувається через єдиного оператора ринку - ДП "Вугілля України". Втім, якщо йому торік уперше пощастило вийти на світові ціни на тверде паливо завдяки проведенню вугільних аукціонів, то тепер вартість на деякі його види впала більш ніж утричі. Якби ситуація залишалась на минулорічному рівні, то галузь уже могла б піднятися.

- А правда, що на вітчизняний вугільний ринок, незважаючи що він переповнений, нині ввозиться вугілля з Росії та Польщі? Чи відомі обсяги імпорту і хто його замовляє?

- На жаль, такі факти мають місце. За даними Держзовнішінформу, лише у першому кварталі 2009-го було ввезено в Україну 1,250 млн тонн коксівного вугілля. Його купують металурги, бо воно, за їхніми словами, якісніше. Хоча я з цим не можу погодитись. У середньому зольність вугілля, що виготовляється нашими підприємствами, - 39,3 відсотка, а після відповідної доробки на збагачувальних фабриках доводиться до 7-8 відсотків, як того вимагають держстандарти.При цьому ціна на імпортне коксівне вугілля на 40-60 відсотків вища. Але про це ніхто не кричить.

Металурги тиснуть імпортом, щоб ще більше знизити ціну, встановлену урядом. А ми не можемо цього зробити, бо покриття знижки знову ляже на бюджет і потребуватиме збільшення дотації вугільникам. Раніше частка продукції Мінвуглепрому в коксівній сировині вітчизняного виробництва становила 18 - 20 відсотків, нині у рази менше. Хоча в умовах кризи це не зовсім правильно, оскільки вони фактично допомагають іноземним виробникам вугілля, завдаючи тим самим збитків роботі національних.

Тож Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко доручила Мінекономіки підготувати проект постанови з квотування імпортного вугілля і впровадження належного контролю за його якістю, що буде додатковим кроком із захисту інтересів українських шахтарів і гарантуватиме збут їхньої продукції. А ми в свою чергу шукатимемо й надалі спільні точки дотику з можливими її покупцями.

- Якщо є імпорт, то, мабуть, є й експорт?

- На жаль, експорт знизився до мінімуму... Aле нині ми ведемо переговори про збільшення поставок у Молдову, Болгарію, Туреччину, Чехію.

ПРИВАТИЗАЦІЙНИЙ СЦЕНАРІЙ ЗМІНИВСЯ

- Нещодавно уряд виступив з ініціативою приватизації 99 вугледобувних підприємств. Розкажіть, будь ласка, за яким сценарієм відбуватиметься роздержавлення, адже торік, наскільки пам`ятаю, ви пропонували продаж 120 шахт на аукціоні 22 лотами. Що змінилось?

- Раніше був один сценарій, але ми так і не знайшли бажаючих купити шахти цілісним майновим комплексом. Тому тепер вирішили запровадити інший механізм, а саме поділити 99 підприємств на три групи: менш привабливі (50), середні (39) і сильні (10) і продавати їх поетапно. Для початку спробуємо скинути збитковий баласт. При цьому покупець буде зобов'язаний повністю погасити кредиторську заборгованість (якщо така є) після відпрацювання запасу, закрити шахту за власні кошти, укласти з колективом договір і забезпечити працівникам соціальні гарантії як мінімум на п'ять років тощо. Зважаючи на все це, бажаючих поки немає, хоча ще й відсутня орієнтовна ціна на ці об'єкти продажу. Натомість першопочаткова вартість кожного з підприємств визначатиметься відділеннями Фонду держмайна на місцях.

- Узагалі немає покупців?

- Скажімо так, черги немає... Є поодинокі інвестори, але більшість хоче не купувати, а орендувати шахти як мінімум на десять років. Наразі, приміром, проявляє ініціативу компанія "Детек". Вона хоче орендувати ДП "Добропільвугілля" і вже навіть провела кілька зустрічей з колективом і профспілкою. Днями ми зустрічаємось з представниками інвесторів, "Добропільвугілля", Фонду держмайна, аби обговорити це питання. Ми маємо точно прорахувати, що краще - оренда, приватизація чи створення спільного підприємства, - і що виграє чи програє від цього держава. Тобто потрібно докладно зважити всі "за" і "проти".

- А яка світова практика управління шахтами - це державна чи приватна власність?

- У світі мало де є державні шахти. В Україні майже 43 відсотки вугілля видобувається приватними шахтами, інші 57 - державними. Таке змішання породжує значні проблеми та конфлікти. Адже вугілля, що видобувається державними підприємствами, потрапляє на приватні фабрики (для збагачення). Ремонтні підприємства і автобази також приватні. Кожен з них думає як би відщипнути від державного пирога. Тому часто виникають конфлікти інтересів на грунті розцінок.

- Що міністерство планує робити із закритими шахтами? Чи багато їх нині налічується?

- Закриті шахти - надто болюче питання. В Україні їх сьогодні більше сотні, точніше 101. А все через неправильно проведену свого часу реструктуризацію, яка не дала змоги їх остаточно закрити. Натомість нині доводиться витрачати мільйони на утримання шахт: з початку реструктуризації на це вже витрачено 7,5 млрд грн (а це близько 800 млн грн щорічно) при потребі 14 млрд. Відтак, справа так і не доведена до логічного завершення, що відповідно породжує соціальні та екологічні проблеми. За нинішнього фінансування ми закриватимемо їх ще років 30, не менше, і з кожним роком потреба в коштах зростатиме. Тому за стабілізації фінансової ситуації уряду треба виділити у бюджеті відповідне фінансування на остаточне їх закриття і виведення з реєстру. Тоді завершити цей процес можна буде за 3 - 5 років.

- І насамкінець: які перспективи галузі ви бачите за таких умов?

- Вугільна галузь може бути прибутковою та перспективною за умови переобладнання вугледобувних підприємств, оновлення основних фондів (зношені на 70 - 75 відсотків), приходу інвесторів і ефективних управлінців, встановлення ринкової вартості на енергетичну сировину та поступового переходу з природного газу на вугілля, як нині роблять чимало країн. Аби ситуація в галузі поліпшилась, треба хоча б 18 - 20 млрд грн на рік державних і приватних інвестицій.

Комментарии 0

Написать комментарий